Запобігання торгівлі людьми!
Відповідно до статті 101 Конституції України та Закону України «Про
Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини здійснюється парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина, метою якого є, серед іншого, запобігання порушенням прав свобод людини і громадянина або сприяння їх поновленню.
Широкомасштабне військове вторгнення Російської Федерації в Україну підвищило вразливість населення до потрапляння в ситуацію торгівлі людьми.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про протидію торгівлі людьми», торгівля людьми – здійснення незаконної угоди, об’єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, у тому числі сексуальної, з використанням обману, шахрайства, шантажу, уразливого стану людини або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, з використанням службового становища або матеріальної чи іншої залежності від іншої особи.
Статтею 149 Кримінального кодексу України передбачено
відповідальність за торгівлю людиною, а так само вербування, переміщення,
переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.
У примітці 1 до цієї статті зазначено, що під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.
Пунктом 4 Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417 передбачено, що Голова місцевої держадміністрації визначає структурний підрозділ, відповідальний за проведення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, та відповідальну посадову особу згідно з розподілом функціональних обов’язків.
